Черкащина у роки Другої світової війни

         Черкащина займає 3 відсотки території України, але тут відбулися події в роки Другої світової війни, в яких проявилися найвищі якості національного характеру народу України – стійкість, мужність, самопожертва в ім’я визволення рідної землі. Ці якості розкрилися одразу, щойно стало відомо про початок війни. Понад 150 тисяч жителів Черкащини в перші місяці німецько-радянської війни 1941–1945 рр. влилося до лав радянських збройних сил. Усього на різних фронтах війни з гітлерівцями воювали майже 300 тисяч черкащан. 13 тисяч черкащан брали активну участь у партизанському русі.
        Перші підрозділи окупаційних військ з’явилися на теренах Черкащини в середині липня 1941 р., тобто менше ніж за місяць після початку агресії. 19 липня вони захопили Жашків. Їх напад від самого кордону стримували в жорстоких боях воїни 6-ї та 12-ї армій Південно-Західного фронту. У районі міста Умань ці армії опинилися в оточенні. Із ста тисяч оточенців вирвалося з кільця дуже мало. Більшість загинула в нерівних поєдинках, ціною свого життя надовго затримавши просування гітлерівців до Києва. Як відомо, гітлерівським планом «Барбаросса» кампанію на Сході передбачалося завершити за чотири–шість тижнів, принаймні за 42 дні. Нацистське командування вже під Уманню побачило, що цей задум є маячнею.

       Отже, історична справедливість вимагає віддати належне бійцям і командирам 6-ї і 12-ї армій, які саме на теренах Черкащини одними з перших розвіяли гітлерівський міф про «блискавичну війну».

      Важливим пунктом оборони на шляху гітлерівців було місто Черкаси. Тут міцно укріпилася 38-а армія генерала Д. Рябишева, діяв загін кораблів Дніпровської флотилії, а також підрозділи народного повстання. Велику допомогу військовим надавали жителі міста – жінки, десятикласники, студенти. Це були героїчні дні. 17 днів тривала оборона Черкас, і лише за наказом командування війська переправились на лівий берег Дніпра. 21 вересня 1941 р. нацисти захопили Драбів. На Черкащині запровадився окупаційний режим.
      Війна перервала роботу колективів багатьох заводів і фабрик Черкащини. Із наближенням фронту провели демонтаж заводського устаткування. У зв’язку із загрозою нацистської окупації із міст Черкащини углиб країни евакуювали трактори, комбайни, машини тощо.

       Нацистська окупаційна політика щодо нашої держави зводилась до того, що планувалось виселити, винищити або поневолити українців, залюднити територію України представниками німецької нації.

    Першою заповіддю загарбників було винищення носіїв комуністичної та національної ідеології. Масову ліквідацію представників радянської влади здійснювали у спеціально для цього створених концентраційних таборах. Тисячі червоноармійців загинули від голоду і розстрілів у страхітливому таборі для військовополонених – так званій «уманській ямі» (глиняному кар’єрі цегельні), майже 25 тисяч замордували на околиці Умані в Сухому яру. 12 750 жителів Золотоніського, Гельмязівського, Іркліївського та Чорнобаївського районів знайшли могилу в Золотоніському концтаборі. За неповними даними, нацисти знищили понад 50 тисяч лише черкащан, не рахуючи військовополонених, з останніми – близько 100 тисяч.

       На терені Черкащини загарбниками пограбовані сотні підприємств, колгоспів, радгоспів, МТС та інших об'єктів. Лише в Смілі зруйнували залізничний вузол, цукрові та машинобудівні заводи, підприємства місцевої промисловості та комунального господарства, мости та греблі через річки Тясмин та Сріблянку, приміщення шкіл та культосвітніх закладів, понад 780 житлових будинків.

     До найбільш потерпілих місцевостей не лише Черкащини, а й України належала Золотоніщина. Тут нацисти знищили 20 фабрик і заводів, 2 МТС, 3 млини, 68 колгоспів, зокрема 612 колгоспних будинків, 43 трактори, 21 комбайн, забрали з елеватора 25 750 центнерів зерна і спалили 25 350 центнерів зерна, відігнали 25 800 коней, корів, овець і свиней, знищили 259 ферм і 38 пасік.

Гітлерівці захопили продовольчі ресурси громадського фонду, грабували індивідуальні господарства селян, яким було заборонено різати худобу та продавати сільськогосподарські продукти на базарах.

           Нацистська Німеччина катастрофічно підірвала економіку Черкащини. Уся продукція харчової промисловості області надходила в розпорядження німецького командування. Фабрики і заводи припинили роботу або ж переходили на випуск дріб'язкової продукції.

       Грабували та нищили нацисти також культурні цінності. Агресори позакривали навчальні заклади, перетворювали шкільні приміщення на стайні, пограбували державні музеї, зокрема державний заповідник «Могила Т. Г. Шевченка», спустошили його зали, перетворили їх на казарму для своїх солдатів, а згодом – на концтабір, повивозили до Німеччини унікальні експонати з Уманського краєзнавчого музею, зокрема твори малярства світового значення.

           Нацисти познищували пам’ятники Т. Г. Шевченку в Кирилівці, Золотоноші, Гельмязові, Піщаному та в інших населених пунктах, але їм не вдалося придушити гнівного Тарасового слова у волелюбних душах українців, яке кликало їх до борні за честь і незалежність України.